Що таке граніт?

Граніт, найпоширеніша гірська порода в континентальній земній корі. Це явнокристалічна велика-, середньо- або дрібнозерниста масивна вивержена порода, що утворилася в результаті повільного остигання й затвердіння на великій глибині магматичного розплаву. Граніт може сформуватися також при метаморфізмі, у результаті процесів гранитизації різних порід. Окремим гранітним масивам найчастіше приписується то магматичне, то метаморфічне, а то й змішане походження.
Забарвлення граніту переважно ясно-сіра, але нерідкі також рожеві, червоні, жовті й навіть зелені граніти. Будова звичайно рівномірно-зерниста, більшість зерен має неправильну форму внаслідок стиснутого росту при масовій кристалізації. Зустрічаються порфировидні граніти, у яких на тлі дрібно- або середньозернистої основної маси виділяються великі кристали польових шпатів, кварцу й слюди. Головні породоутворюючі мінерали граніту - польовий шпат і кварц. Польовий шпат представлений в основному одним або двома видами калієвого польового шпату (ортоклазом і/або мікрокліном); крім того, може бути присутнім натрієвий плагіоклаз - альбіт або олігоклаз. Колір граніту, як правило, визначає переважний у його складі мінерал - калієвий польовий шпат. Кварц присутній у вигляді склоподібних тріщинуватих зерен; звичайно він безбарвний, у рідких випадках має блакитнуватий відтінок, що може здобувати вся порода. У менших кількостях граніт містить один або обоє самих звичайних мінералу групи слюд - біотит або мусковіт, а крім того, вкрапленість акцесорних мінералів - мікроскопічних кристаликів магнетиту, апатиту, циркону, алланіту й титаніту, іноді ільменіту й монациту. Спорадично спостерігаються призматичні кристали рогової обманки; у числі акцесорів можуть з`являтися гранат, турмалін, топаз, флюорит і ін.

    Зі збільшенням вмісту плагіоклазу граніт поступово переходить у гранодіорит. Зі зменшенням змісту кварцу й калієвого польового шпату гранодіорит відбувається поступовий перехід у кварцовий монцоніт, а потім - кварцовий діорит. Граніти з низьким змістом темноколірних мінералів називають лейкогранітами.
    У крайових зонах гранітних масивів, де швидке остигання магми затримує ріст кристалів породоутворюючих мінералів, граніт поступово переходить у тонкозернисті різниці. До граніт-порфір відносять різновид граніту, що складає з окремих великих зерен (вкрапленників), занурених у більшу дрібнозернисту основну масу, що складається із дрібних, але ще помітних оком кристалів. Залежно від присутності другорядних, переважно темноколірних, мінералів розрізняють кілька різновидів граніту, наприклад, роговообманковий, мусковитовий або біотитовий.
             Головна форма залягання граніту - батоліти, що представляють собою величезні масиви площею від сотень до тисяч квадратних кілометрів і потужністю 3-4 км. Граніти можуть залягати у вигляді штоків, даек і інтрузивних тіл іншої форми. Іноді гранітна магма утворить пошарові ін`єкції, і тоді граніти утворять серію шароподібних тіл, що чергуються із шарами осадових або метаморфічних порід. Граніти широко поширені на всіх материках. Найчастіше вони виходять на поверхню в областях, складених древніми породами, де в результаті ерозійно-денудаційних процесів були зруйновані їхні відкладення, що перекривають.
        Граніт давно використається людиною як будівельний камінь завдяки однорідній структурі, приємному фарбуванню, великій міцності й досить простим способам видобутку й обробки. Основні недоліки граніту - шорсткувата поверхня, що акумулює бруд і кіптява, а також швидке розтріскування або викрашування при пожежі. Приблизно половина граніту, що добувається, (за вартістю) знаходить застосування в якості штучного (пильного, або стенового, а також лицювального) каменю, тобто блоків або плит, а інша половина - у дробленому й здрібненому виді. Зі штучного каменю виготовляють пам`ятники. Дроблений і здрібнений граніт (гранітні щебені й почасти бут) використається в основному у виробництві бетону, для дорожніх покриттів, як кам`яне накидання й залізничний баласт.
        В Україні відомо більше 10 родовищ граніту, придатного для використання як штучний камінь, а також буту й щебенів. Деякі родовища розробляються періодично, головним чином на бут і щебені, але в міру потреби там добувають гранітні блоки, які ріжуть на лицювальні плити, обтісують на штучний камінь або використають у монументальній скульптурі. Великі родовища високосортного лицювального граніту розташовані в Житомирській і іншій областях; деякі з них експлуатуються переважно на бут і щебінь.