Інформаційний розділ

ЩЕБінь ГРАНІТНИЙ

Щебінь належить до нерудних будівельних матеріалів.

Нерудні матеріали - матеріали мінерального походження, що використовуються в будівництві в природному виді, без виділення з них окремих мінералів.

Щебінь з гірських порід - відповідно до ГОСТ 8267-93 - неорганічний зернистий сипучий матеріал із зернами розміром понад 5 мм, який видобувається після дроблення гірських порід, гравію й валунів, попутно добутих розкривних порід і порід, що містяться у добутому матеріалі, або некондиційних відходів гірських підприємств по переробці руд і неметалічних копалин інших галузей промисловості й наступного розсіву продуктів дроблення.

Застосування

Споживачами щебеню є підприємства, що здійснюють свою діяльність у різних сегментах будівельного ринку. Залежно від спеціалізації підприємства, щебінь може бути використаний у різних якостях:

Заводи залізобетонних виробів і конструкцій, домобудівні комбінати, виробники товарного бетону - як заповнювач для бетону й ЗБВ
Дорожньо-будівельні організації; організації, що займаються ремонтом й обслуговуванням доріг - для влаштування покриттів і основ автомобільних доріг
Організації з ремонту залізничної колії - баластовий шар залізничної колії
Організації й підприємці, що надають послуги в області садово-паркової індустрії й ландшафтного дизайну - для влаштування покриттів і основ для доріжок і площадок
Організації, що виконують роботи, пов`язані із ЖКГ і благоустроєм територій - для влаштування покриттів і основ для пішохідних доріг і площадок

Основні властивості Щебеню

Основними властивостями щебеню із природних кам`яних матеріалів є:

активність природних радіонуклідів (радіоактивність);
зерновий склад і форма зерен;
міцність;
морозостійкість;
вміст пилоподібних і глинистих часток;
дійсна, середня й насипна щільності;

Додатковими властивостями щебеню із природних кам`яних матеріалів є:

адгезія або "злипання" (зчеплення з бітумом);
вміст забруднюючих і хімічно шкідливих домішок й ін.

Радіоактивність щебеню

Одна з найважливіших характеристик, з якої звичайно починається обговорення якості будівельного щебеню, - це його радіоактивність.

Природні радіонукліди (ПРН) - основні радіоактивні нукліди природного походження, що містяться в будівельних матеріалах: радій (226Ra), торій (232Th), калій (40K);
Питома активність радіонукліда (А) - відношення активності радіонукліда в зразку до маси зразка, Бк/кг;
Питома ефективна активність ПРН (Аефф) - сумарна питома активність ПРН у матеріалі, визначена з урахуванням їхнього біологічного впливу на організм людини.

Критерієм для ухвалення рішення про використання щебеню згідно з гігієнічними нормативами є Аефф:

До 370 Бк/кг - щебінь можна використовувати для всіх видів будівельних робіт (I клас).
Понад 370 Бк/кг - можна використовувати для дорожнього будівництва (II, III, IV клас)

Зерновий склад щебеню:

За розміром зерен щебінь поділяють на фракції, наприклад: 5-10 мм; 5-20 мм; 10-20 мм; 20-40 мм; 25-60 мм; 40-70 мм; за домовленістю між споживачем і виробником можна також задавати інші параметри й розміри зерен.

Розмір зерен у кожній фракції щебеню залежно від його застосування повинен відповідати технічним вимогам (ГОСТам).

Наприклад, для фракції 20-40 мм щебеню для будівельних робіт (ДЕРЖСТАНДАРТ 8267-93) задані наступні вимоги:

Вміст зерен розміром 20 мм. (d), % по масі - від 90 до 100%;
Вміст зерен розміром 30 мм. (0,5(d+D)), % по масі - від 30 до 80%;
Вміст зерен розміром 40 мм. (D), % по масі - до 10%;
Вміст зерен розміром 50 мм. (1,25D), % по масі - до 0,5%.

Дотримання даних вимог відбивається в розсіві.

Форма зерен щебеню

У щебені нормують вміст зерен пластинчастої (лящадної - похідне від слова "лящ", тобто плоский як лящ) і голкуватої форм.

За формою зерен щебінь підрозділяють на чотири групи (вміст зерен пластинчастої й голкуватої форм, % по масі):

I група - до 15%;
II група - від 15% до 25%;
III група - від 25% до 35%;
IV група - від 35% до 50%;

Необхідно зазначити, що "лящадність" - це одна з найважливіших характеристик якості щебеню. Чим менше лящадність, тим якіснішим вважається щебінь. Наявність у щебені зерен пластинчастої й голкуватої форм призводить до збільшення міжзернової порожнистості в суміші. Це у свою чергу приводить до збільшення витрат сполучного компонента, а це спричиняє додаткові матеріальні витрати.

Останнім часом усе більше здобуває популярність так званий "кубовидний" щебінь, вміст зерен пластинчастої й голкуватої форми в якому не перевищує 15% (тобто належить до I групи). Використання щебеню кубовидної форми дає найбільш щільне утрамбування.

Міцність щебеню

Міцність щебеню характеризують межею міцності вихідної гірської породи при стисненні (роздавлюванні) у циліндрі. Цей показник імітують, наприклад, опір кам`яного матеріалу при впливі проїжджаючих по дорозі транспортних засобів або механічні впливи в процесі будівництва дорожніх конструкцій (укладання й ущільнення котками).

Залежно від втрати маси при випробуванні, щебеню привласнюється марка: 200; 300; 400; 600; 800; 1000; 1200; 1400. Чим вище марка - тим міцніше щебінь.

Залежно від виду гірської породи й марки по роздрібнюванню в щебені нормується вміст зерен слабких порід, і надається марка від 300 до 1400.

Морозостійкість щебеню

Морозостійкість щебеню характеризують числом циклів заморожування й відтавання. Дозволяється оцінювати морозостійкість щебеню по числу циклів насичення в розчині сірчанокислого натрію й висушування. По морозостійкості щебінь підрозділяють на марки: F15; F25; F50; F100; F150; F200; F300; F400. Чим вище марка - тим вище морозостійкість щебеню.

Показники морозостійкості щебеню і гравію визначають при випробуванні заморожуванням і відтаванням або насиченням у розчині сірчанокислого натрію й висушуванням. У будівництві в основному застосовують щебінь з маркою міцності не менш F300.

Вміст пилоподібних і глинистих часток, вміст глини в грудках:

У щебені нормують вміст пилоподібних і глинистих часток (розміром менш 0,05 мм).

Для всіх видів і марок щебеню по міцності вміст глини в грудках у загальній кількості пилоподібних і глинистих часток не повинне перевищувати 0,25% по масі.

Насипна щільність

Кількість щебеню визначають по обсягу або масі. Обмір щебеню проводять у вагонах й автомобілях.

Щебінь, що відвантажується у вагонах або автомобілях, зважують на залізничних або автомобільних вагах. Масу щебеню, що відвантажується в судах, визначають по осіданню судна. Кількість щебеню з одиниць маси в одиниці об`єму перераховують за значенням насипної щільності щебеню, визначеним при його вологості під час відвантаження.

Обсяг щебеню, що поставляється у вагоні або автомобілі, визначають його обмірюванням, отриманий обсяг помножують на коефіцієнт ущільнення щебеню при його транспортуванні, що залежить від способу навантаження, дальності перевезення, зернового складу. Максимально припустиме значення вологості й коефіцієнта ущільнення, що не повинен перевищувати 1,10, встановлюють у договорі на поставку.